Виховна система та її опора на ООВ

І.Вступ .

Виховна система школи та її опора на основні орієнтири виховання.

       В  умовах  трансформації  українського  суспільства,  коли відбувається  ламання  усталених  стереотипів,  зміна  ціннісних  координат,  простежуються  складні  колізії  у  внутрішньому  світі  особистості,  зростає  роль педагогіки  життєтворчості,  спрямованої  на  плекання  людини  як  творця  свого  життя.   Саме  педагогіка  життєтворчості,  яка  визначатиме стратегію розвитку  освіти  в  Україні у ХХI  столітті,   свою  головну  місію  вбачає  у  тому  щоб,  говорячи  словами  С.Ф. Русової,  „ дати  широкий,  вільний  розвиток  усім духовним  силам  і  здібностям  дитини,  який  піднімає  її особливу  вартість  і  дасть  майбутній  людині  змогу  бути  корисною для  малого  чи  великого  кола  громадянства”.

        Отже,  педагогіка  нашої  школи  повинна  допомагати  входженню  дитини  в контекст  сучасної  культури,  становленню  особистості  як  суб’єкта  і  стратега  життя. Дуже  хотілось  би,  щоб дитина  у  нашій  школі  не  готувалася  до  життя,  а  жила  і тому  важливо  нашому  педагогічному  колективу вибудувати  виховний  простір  так,  щоб  він  сприяв  гармонізації  відносин  між  дітьми  і  вчителями,  школою і родиною.

         Для  визначення  стратегічної  мети  розвитку  виховної  системи  нашого  закладу  педагогічний  колектив  вивчив  і  проаналізував  теоретичні  основи  двох  напрямків  розвитку  педагогіки – авторитарної та  гуманістичної. Було обрано ключову проблему всієї виховної роботи школи «Виховання свідомого громадянина свої держави в системи навчально-виховного процесу».

Колектив  школи  вивчив  та  проаналізував  ключові  принципи  гуманістичної  педагогіки  на  основі  ідей  особистісно  орієнтованого  виховання , озброївся творчою спадщиною видатного педагога-земляка В.О. Сухомлинського та сформував свою власну систему виховного впливу на сучасного учня. Виховання  в  школі  повинно виходити  з  необхідності розвитку у  дітей  рис,  які допоможуть  реалізувати  себе  як члена  суспільства,  як  неповторну  індивідуальність  зі  своїми  специфічними  запитами,  індивідуальними  планами самореалізації,  творення  власної  концепції  життєтворчості. Для  цього  педагоги  школи  працюють  над  створенням  життєтворчого  простору,  в  якому  виховна  система  охоплює  весь  педагогічний  процес,  інтегруючи  навчальні  заняття,  позаурочне  життя  дітей,  різноманітну діяльність  соціального,  природного, предметно – естетичного,  виховного  середовища,  яке  безперервно  розширюється.

         Управління  виховною  діяльністю  школи - це  складний  і  динамічний  процес,  який  включає  постановку  мети  і завдань,  вивчення  і аналіз рівня  навчально – виховної роботи школи,  ефективного  використання  засобів  навчання  і  виховання,  координації  зусиль  усього  педагогічного  колективу  й управлінського  персоналу, спрямованих   на забезпечення  всебічного розвитку  особистості  учня. 

ІІ. Рівні та структурні підрозділи виховної роботи.

          У  нашій  школі  можна  виділити  кілька  рівнів   лінійного  управління,  що  виступають  як ієрархічна  система.

         Перший  рівень  цієї  системи забезпечує  директор.  Як  єдиноначальник  він  підбирає  і розставляє  кадри,  здійснює  внутрішній  контроль,  надає  допомогу  учнівському  колективу, організовує  роботу  з  батьками,  звітує  про  роботу  навчального  закладу.  Керує  він  через  своїх  заступників,  педагогічний  колектив,  батьків  та учнівське  самоврядування,  а  часто  спираючись  на принцип  колегіального  управління, і через  педагогічну  раду,  оперативні  наради.  На  цьому  рівні  завершується  підготовка  конкретних  пропозицій,  приймаються управлінські  рішення  й  визначаються  шляхи  їх  реалізації  для переведення  всієї  системи  у  якісно  новий  стан.

        Другий  рівень  управління -  заступники  директора,  які  реалізують  управлінські  рішення  згідно  з  координаційним розподілом  обов’язків  між  адміністративними працівниками.

        Третій  рівень  управління – педагог – організатор,  вчителі, вихователі,  класні  керівники,  методичні  об’єднання,  громадські  організації.

         Четвертий  рівень  управління – учнівський  колектив.   Усі  елементи  ієрархічних  рівнів  внутрішнього  управління  навчального  закладу  тісно  взаємодіють,  впливають  на  вчителів,  учнів,  батьків.

   Сьогодні  важливим  аспектом  розвиваючої  системи  є  зміцнення  її  системності   на  кожному  етапі  розвитку, також  вона потребує  систематичного  наукового  управління  виховним  процесом.

   Свого  часу  В.О. Сухомлинський  зауважував: „ У  самій  своїй основі  педагогічна  праця  - справжня  творча  праця  стоїть близько  до  наукового  дослідження. Ця  близькість,  спорідненість  полягає  передусім  в  аналізі  фактів і необхідності  передбачення, оскільки  без  вивчення фактів  нема  передбачення,  нема  творчості,  нема  багатого,  повноцінного  духовного  життя,  нема  інтересу  до  педагогічної  роботи”.

Чинники сучасного виховання.

           Адміністрація                                                    Педрада

Загальне  керівництво виховним                       Впровадження  нових 

процесом  у школі;  забезпечення                      виховних  технологій.

реалізації  цільових творчих  програм.             Визначення  критеріїв

Створення  умов та забезпечення                      ефективності  виховного

виховного  процесу ( організація,                      процесу.

координація,  контроль).                                     Вивчення, аналіз, узагальнення

Здійснення  зовнішніх  організаторських          результатів  виховної  роботи.

зв’язків  щодо  забезпечення

виховного  процесу.                                                     

Батьківська  рада                                                Президентська Рада   

Сприяння  забезпеченню  виховного                Участь  у  розробці  систем  та 

процесу  шляхом   родинного                            заходів  для  стимулювання

виховання   та  освіти. Визначення                    учнів.  Залучення  учнів  до 

форм  та  джерел  матеріального                        організації  змістовного 

забезпечення  діяльності.                                    дозвілля.

Залучення  батьків  до  організації                    Організація  конкурсу

роботи  виховної  системи  школи.                   „ Я – зірка!”.

Методичне об’єднання класних керівників

         Визначення  пріоритетів   виховної  роботи. Підготовка  методичних   

        заходів  для  класних  керівників.  Розробка і впровадження  нових 

        технологій  виховання.  Розробка  структури  методичної  роботи  з 

         класними  керівниками.  Впровадження  в роботу  методик  діагностики   

         ефективності  виховного  процесу. 

З огляду  на  це  модель  системно – цільового  управління  становлення  розвитком  виховної  системи  передбачає  такий  психолого – педагогічний алгоритм  керівництва  виховним  процесом:

    -  психолого – педагогічне  забезпечення  розвитку  творчої  

       особистості;

    -  діагностика  і планування;

    -  організація  гармонійної  життєдіяльності  педагогічного  і  дитячого

        колективів;

-  підвищення  індивідуального  статусу  педагога  і  вихованця;

-   педагогічний  аналіз  результативності  розвитку  шкільної   

    виховної  системи.  

Управління   шкільною  виховною  системою  здійснюється  через  конкретизацію  цілей  виховання,  розширення  видів  діяльності,  введення  інновацій  у  виховний  процес,  діяльність  соціально – психологічної  служби,  розширення  взаємодії  з   середовищем.

Пошук  сучасних  шляхів  і  засобів  виховання  школярів  на  засадах  педагогіки  життєтворчості  становить  нині  одну з  найактуальніших  проблем  шкільної  практики.  Її  успішне  вирішення  потребує  ґрунтовного  осмислення  сутності  виховного  процесу,  його  структури,  функцій,  які  спрямовані  на  розв’язання проблем становлення  творчої  особистості.  Коло  питань,  які  хвилюють  педагогічний  колектив  нашої  школи, - це  шляхи  реалізації  ідеї  педагогіки  життєтворчості,  формування  інноваційного  стилю  діяльності  педагогів  нашої  школи.

  У  той  же  час  реалізація цих  перетворень  неможлива  без:

       -  створення  банку  педагогічних  інновацій;

       -  розробки  технології  виховної  системи;

       -  розробки  моделі  структури  та  виховних  елементів виховної

          роботи;

       -  створення  програми  інноваційного  навчання  педагогів;

       -  організація  широкої  навчально – роз’яснювальної  роботи  серед 

           педагогів  та  учнів.

Для створення  життєтворчого   простору  в  школі  має  бути  створена   така модель  людських  відносин,  така  атмосфера  духовності,  емоційності  людської  особистості,  якої  так  не  вистачає  в навколишній  дійсності.

        Три  варіанти  визначення  виховного  середовища:

           Л.І.Новікова  вважає,  що  це  педагогічно  цілеспрямоване організоване         середовище,  яке  оточує  дитину,  клас,  школу,  дім...

           Ю.С. Мануйлов  відзначає,  що  виховне  середовище  - це  частина  оточуючого  середовища,  в  якому існує  педагогічно  сформований  спосіб  життя.  Такий  підхід  недооцінює  суб’єктивну  роль  дитини.

          Д.В. Григор’єв стверджує,  що це  динамічна  мережа  взаємопов’язаних педагогічних  подій,  які  створюються  соціальними  суб’єктами  різного  рівня,  що  є  умовою  особистісного  розвитку  і  дорослого, і  дитини.Завдання,  які  постають  перед  освітніми  закладами  у  сфері  їхньої  відповідальності  перед  кожним  вихованцем,  концентруються  навколо  проблеми  життєвої  компетентності  молодої людини.  А  це  вимагає, щоб  освоєння  досвіду  суспільного  життя  відбувалось  в  єдності  навчання  та  практики  соціального  життя  з  поступовим  збільшенням  ваги  саме  практичної участі  молодої людини  у  житті  суспільства.  Завдяки цьому  забезпечується  адекватна  вибірковість,  глибина  і  свідомий  характер  становлення  системи  особистісних  життєвих  смислів  особистості.Поетапне  введення  учнівської  молоді  у  різноманітні  сфери  життєдіяльності  та спілкування,  оволодіння  ними  життєтворчими  технологіями,  знаннями,  вміннями  та  навичками  хоча б у найголовніших  сферах  людського  життя  є  незаперечною  вимогою  сучасності  та  метою  нашого  педагогічного  колективу.

      Майбутнє України – за  поколінням,  що  сьогодні  опановує  уроки  життя  в  школі,  якість  якого залежить  від  рівня  розвитку  життєвої  компетентності.Таким  чином,  пріоритетний  напрям  розвитку  особистості,  яка  здатна  до  самоактуалізації,  творчого  сприяння світу та  соціально значущої  діяльності,  лежить  у  площині  вирішення  проблем  формування та  розвитку  життєвої  компетентності  особистості  вихованця  та  вчителя,  технологізації  цього  процесу.

        Все  це  вимагає  від  педагогів  нашої  школи  визначення  мети,  завдань,  змісту,  методичного забезпечення,  формування,  життєвої  компетентності  вихованців  нашого  закладу.

Модель  випускника

          Ціннісні  компетентності:

-         сприйняття  людського  життя  як  головної  цінності;

-         повага  і захист  прав  людини і  її  основних  свобод;

-         визнання  свободи  думки,  совісті;

-         осмислення  понять:  честь,  обов’язок,  відповідальність,

професійна   гордість,  громадянство,  батьківщина;

    -    соціальна   активність;

    -    прагнення  до здорового  способу  життя     

Комунікативні                                     Пізнавальні

 компетентності:                                  компетентності:                                                                                                

-уміння встановлювати конструктивні            - знання,  уміння і навички,

  стосунки  з  іншими  людьми,                            що  відповідають освітнім

  не  засновані  на  придушенні;                           стандартам  школи, вимогам, 

- уміння   вирішувати  конфлікти                        пропонованим  договорами

  ненасильницьким  шляхом;                                про  співробітництво  з ВНЗ;

- уміння  самостійно  приймати                          - навичками  аналітичного  і

  рішення  та  усвідомлювати міру                        критичного  мислення;

  відповідальності  за  них;                                  - здатність до  активної 

- уміння використовувати  механізми                   розумової   діяльності

  захисту  прав  людини

Випускник середньої школи

Художні                                                  Творчі

компетентності:                                    компетентності:

- етична  і естетична  культура;                         - творче мислення,

- художньо – творча активність                                креативність;

   на оптимальному  для кожного                      - здатність  до  самовизначення,

   учня  рівні                                               самореалізації;

                                                                               - різнобічні  інтереси        

Виховання  в  учнів:

·       громадянського  потенціалу:  виховання  особи,  яка  має  досвід  громадянської  дії,  досвід  активної  участі  у  розв’язанні  суспільних  проблем;

·       освітнього  потенціалу:  бажання  і  готовність  продовжити освіту  після  школи,  постійно  розвивати  пізнавальні  здібності  або  включення  у  трудову  діяльність,  потреба  у  поглибленому  вивченні  вибраної  професії,  у  самостійному  набутті  нових  знань;

·       комунікативного  потенціалу:  володіння  вміннями  та навичками  культури  спілкування,  здібність  коригувати  у  спілкуванні  свою  і  чужу  агресію,  підтримувати  емоційно – стійку поведінку  у  кризових  життєвих  ситуаціях;

·       творчого  потенціалу:  вміння  будувати  свою  життєдіяльність  за  законами  гармонії  та  краси,  розвивати  творчі  здібності,  можливість  реалізуватися  відповідно  до  своїх  інтересів,  потреба у  відвідуванні  театрів,  концертів,  виставок,  прагнення  творити  прекрасне  в  навчальній,  трудовій  діяльності  та  поведінці  і  відносинах  з  оточуючими;

·       фізичного  потенціалу:  прагнення  до  фізичного  вдосконалення,  до  здорового  способу  життя,  визначення  здоров’я  як  головної  складової  життєвих  цінностей.

ІІІ.    Основні критерії  планування   

             виховної  роботи в школі

       Сьогодні  школа  вирішує  свої  виховні  завдання  не  в  умовах  благополуччя і  морально –політичної єдності,  а  в  умовах  гострих конфліктів  на  соціальному  та  національному  грунті,  в  обстановці  масових  рухів.  Виховна  робота в  закладах  освіти  забезпечує  стабільний  процес  формування   й  прийняття  учнями  гуманістичних  цінностей  та  зразків   громадянської  поведінки.  В  школі  відбувається  моральне  становлення  учнів, формування  творчого  мислення,  відповідальності.

Пріоритетами  у  виховній  роботі  нашої  школи є:

     -  реалізація  особистісно  орієнтованого  підходу  в навчально

        виховному  процесі;

-  залучення  молоді  до  національної та світової культур;

-  збереження  морального,  фізичного,  психічного  здоров’я

         учнів;

-          виховання  патріотизму, громадянських  якостей особистості;

-         забезпечення  педагогічних  умов  для  соціалізації  школярів, виховання  в них  життєвої компетентності.

Як  організувати  виховний процес  у  сучасній  школі?  Ця  проблема  завжди  стояла  і  стоїть  перед  педагогічними  працівниками,  які покликані  працювати  з підростаючим  поколінням.  Важливий  компонент  структури  виховної  діяльності  школи – управлінська  робота ( робота  заступника  директора  школи). 

       У  структурі  управління  виховною  діяльністю  школи  можна  виділити  такі  функції:

-         прогнозування;

-         планування;

-         організація;   

-         контроль;

-         педагогічний   аналіз;

-          координація  і  регулювання.

         Успіх  виховання  багато  в  чому  залежить  від  правильного  врахування  та  об’єктивності  оцінки  його  результатів, тому  приділяється увага  аналізу  виховного  процесу.  Часто  про  результати  виховання  судять  лише  за  кількістю  проведених  виховних  заходів,  за кількістю  завойованих  призових місць,  за  масовістю  участі  у  справах  класу, школи.  Звичайно,  враховувати  все  це  необхідно,  але  разом  із тим  важливо  з’ясувати,   як  вплинули  всі  ці  форми  роботи  на  розвиток  особистості.  Треба  мати  чітке  уявлення  про  зміни  в рівні  вихованості учнів,  у  їхній  свідомості  та  поведінці.  Поведінка,  вчинки,  зовнішній  вигляд  і  стиль  спілкування  не  дають  повної  інформації  про  особистість.  Існує  чимало  методів,  форм,  прийомів  вивчення  рівня  вихованості  учнів,  різних  класифікацій  критеріїв  оцінювання  варіантів    початкової  та  підсумкової  діагностики  вихованості.

Аналіз  вихованості  учнів  складається  з  наступних  розділів:

-         ціннісні  переваги  школяра;                                           

-          ставлення  до  себе;    

-         взаємини  школярів;

-         інтереси;

-         поведінка;

-         фізичне  та  психічне  здоров’я;

-         ставлення  до  моральних  норм  поведінки.

 Для  діагностування  учнів  за  цими  розділами класні керівники  використовують  різноманітні  методи  це:  метод  опитування,  анкетування,  метод зіткнення  позицій,  метод  соціометрії,  тестування.

 Для  ефективної  виховної  роботи  класні  керівники  використовують  програму  вивчення особистості учня,  яка  передбачає  застосування  наступних  методів:

·       відвідування  та  спостереження  за  учнями  в сім’ї,  бесіди  з  учнями та  батьками;    

·        спостереження  за  реакцією  батьків  на  оцінки школярів, на  записи  в  щоденнику;

·       аналіз успішності  учнів  за  семестри  з  предметів  гуманітарного,  математичного, природничого,  художнього  циклів;

·       спостереження  та оцінка  організаційних  здібностей,  вчинків;

·       аналіз  зошитів,  щоденників  учнів;

·       анкетування,  тестування;

·       спостереження  за  стосунками  між  учнями в  класі;

·       складання  характеристик  на  кожного  учня.

         Класні  керівники застосовують такі  методи  і  форми  роботи,  які  дадуть  можливість  досягти  необхідних  результатів,  не  перевантажуючи  учнівський  колектив  кількістю  заходів;  визначають  мету  та  виховні  задачі на  наступний  навчальний  рік.  На  підставі  результатів  аналізу   класних  керівників  проводиться  аналіз  виховної  роботи  в  школі  за  тими ж  розділами.

Планування  виховної  роботи в  школі.

             Ефективність  результатів, що  досягаються,  та  успіх  будь – якої  діяльності  багато  в  чому  залежить  від  того,  настільки  грамотно  ця  діяльність  планується.

  Основою  для будь – якого  планування  є цілі  та  завдання,  висунуті  в  нормативно – правових актах:  Закон  України  „  Про  освіту”, 

„ Про  загальну  середню  освіту”;   Державній  національній  програмі

„ Освіта:  Україна ХХI століття”,  Концепції  виховання;  Національної  доктрині  розвитку освіти  тощо.  Виходячи  з  цих  цілей  та  завдань,  спираючись   на  одержані  дані аналізу  вихованості  учнів,  складається  план  виховної  роботи нашої школи.

IV. Структура виховної роботи.

 Виховна  система  в  школі – спосіб життя  шкільного колективу,  який  використовує  різноманітні  за  змістом  методи та  форми  організації  роботи,  розкриває  індивідуальні  особливості учнів,  вміння  приймати  індивідуальні  рішення,  розвиває ініціативу, соціальну  активність.

 Виховна мета – формування  в  учнів національної  свідомості, кращих   рис  української психології – волелюбності,  господарності,  милосердя,  духовності,  інтелектуальності,  добротворення

Адміністрація  школи

Функції:

1.         Організаційна

2.         Методична

3.         Координуюча

4.         Контролююча

Підрозділ методична рада з виховної роботи

Функції:

1.       організаційно – методична ( проведення  виховних  заходів,

робота  з класними  керівниками)

2.       аналітична  (аналіз,  якість  та  виховний  ефект  виховних  заходів).

Керує  діяльністю  служби  заступник  директора  з  виховної  роботи.

Члени  служби – психолог,  вчителі  консультанти,  бібліотекар,  медсестра.

Робота  класних  керівників

1.       Створення  і  розвиток  учнівського  колективу.

2.       Організація  взаємодії  педагогів,  що  працюють  з  класом.

3.        Взаємодія  з  позакласними і  позашкільними  навчально –

       виховними   закладами  і об’єднаннями.

4.       Взаємодія  з  батьками  учнів.

5.       Створення  виховую чого  предметного середовища,  яке  дозволяє  педагогічно  доцільно  обладнати  виховний  процес.       

Робота   вчителів:

1.       виховна  робота на  уроці;

2.       під  час  предметних  тижнів;

3.       участь в  учнівських  олімпіадах,  МАН.

V. Напрямки виховної роботи в школі

Виховна робота  в школи здійснюється  за  такими  напрямками:

I.                  Громадянське виховання

II.               Патріотичне виховання

III.           Превентивне виховання

IV.           Естетичне виховання

V.               Моральне виховання

VI.           Трудове виховання

VII.        Фізичне виховання

          Відповідно обраних пріоритетних напрямів виховної роботи планується вся робота закладу. Таким чином, ключовими традиційними заходами з громадянського виховання стали:

-         Дня самоврядування,

-         Тижні рідного краю,

-         Учнівські акції громадянського спрямування,

-         Загальношкільні урочисті та тематичні лінійки,

-         Цикли зустрічей та «Круглих столів».

   З  метою патріотичного виховання учнів, у школі постійними є :

-         Робота волонтерських загонів,

-         Пошукові операції «Забуті могили», «Відгукнись, товаришу»,

-         Участь у Всеукраїнській акції «Зірка Пам’яті»,

-         Факельні погоди та лінійки-реквієми,

-         Конкурси військової пісні,

-         Вечори-портрети ветеранів.

   Одним із основних  напрямів виховної роботи школи , безумовно, є

 естетичне виховання . Це і :

-         Загальношкільний проект «Школа шукає таланти»,

-         Творчі ярмарки, майстер-класи,

-         Традиційні свята квітів, урожаю, осені,

-         Конкурсні програми «А ну-мо, хлопці», А ну-мо, дівчата!»

-         Виставки плакатів, малюнків, виробів,

Щодо трудового виховання, то тут  йдеться про:

-         Трудову акцію »Зробимо школу чистою»

-         Операцію «Пам’ятник»,

-         Операцію «Чисте довкілля,

-         Акції «Годівничка». «Шпаківня», «саджанець» тощо.

Не менш плідним є превентивний напрямок роботи з учнями:

-         Серії тренінгів та групових занять з різними групами,

-         Послуги практичного психолога школи,

-         Цикли зустрічей з лікарями та юристами,

-         Тематичні тижні безпеки життєдіяльності.

-         Перевірки зовнішнього стану та наявності шкідливих звичок в учнів.

Фізичне виховання дає можливість нашим учням гартуватися та набиратися сил, фізично вдосконалюватися та відпочивати, Це :

-         Дні здоров’я, шкільні чемпіонати, спортивні секції, першості школи.

Алгоритм   планування  виховної  роботи

 *  складання  річного   плану;

 *   складання  планів  предметних  тижнів;

 *   складання плану – сітки роботи на поточний семестр;

 *   консультативна  робота з  класними  керівниками та  вчителями – 

      предметниками  з  організації  підготовки  тижнів;

  *  відвідування  та  аналіз  заходів;

  *  корекція  плану протягом року.

          Вирішуючи  проблему  особистісно  орієнтованого  підходу  до  виховання  та  навчання  учнів,  ми  приділяємо  велику  увагу  організації  гурткової  роботи в школі.  Щорічно  у  травні  методична  рада  звернення  та  пропозиції вчителів  щодо  використання  варіативної  частини  програми  та  організації  гурткової  роботи,  доводячи  ефективність  та доцільність  роботи  тих  чи інших  гуртків.  Розподіл  годин  йде з урахуванням  інтересів  учнів,  матеріальної  бази  школи  та рівня  підготовки  керівника  гуртка.

        Також  в  школі приділяється  особлива  увага  спільній роботі  з батьками. Це  не  тільки  лекторії,  збори,  бесіди,  а й  спільні  туристичні  походи, складання  літопису  нашого  селища, спільні акції та заходи.

Результат  виховної роботи  буде  видно  тільки  тоді,  коли  буде  проводитися  моніторинг,  чітке  планування,  методична  робота,  впровадження  нових  форм  в практику роботи  школи.  Так  в  нашій  школі  склалася  система  виховної  роботи,  в  якій  враховано  цілі  та  завдання  виховної  роботи,  вплив  макро – і  мікросередовища ,  складові  організації  виховного  процесу.                                         

         VI. Спектр дії виховної системи школи

6.1.         Робота  з  батьками

Зміст  роботи  педагога  з  батьками  включає  3  основні  блоки,  які  пов’язані  у  систему  форм  і  видів  діяльності :

 Підвищення  рівня  психолого – педагогічних  знань:

-         університет  педагогічних  знань;

-         відкриті  уроки,  заходи;

-         індивідуальні  тематичні  консультації;

-         батьківські  збори;

-         організація  гуртків, секцій,  спільні  творчі  справи.

Залучення  батьків  та  громадськості  до  навчально – виховної   

                                діяльності:

-         допомога  у  зміцненні  матеріально – технічної бази;

-         допомога  неблагополучним  сім’ям,  та  важким  підліткам;

Участь  батьків  і  громадськості  в  управлінні  школою:

-         рада  школи;

-         класні  ради.

Основні  завдання:

1.     Налагодити  тісний  зв’язок  з  батьками.

2.     Активізувати  роботу  батьківського  сектора щодо  роз’яснення законодавства  України  з  питань  освіти.

3.     Добиватись  впливу  органів  місцевого  самоврядування  та батьків,  діти  яких  порушують  Статут   школи.

4.     Аналізувати  стан  навчальних досягнень  учнів  і  виявити  причини  байдужого  ставлення  батьків  до  навчання  і  виховання  власних дітей.

5.     Пропагувати  педагогічні  знання,  що  зумовлюють  підвищення  педагогічної  грамотності  батьків.

6.     Допомагати  батькам  в  оволодінні  системою вмінь,  необхідних  для  організації  діяльності  вдома.

7.     Впровадження  форм  роботи  з  сім’єю,  що  сприяє  гуманізації взаємовідносин „ педагоги – батьки”.  Батьки  разом  із  вчителями  мають  стати  активними  співучасниками  творчого  процесу  виховання  учнів.

Форми  організації  педагогічної  освіти  батьків:

-         університет  педагогічних  знань;    

-         відкриті  уроки;

-         лекція;                                                 

-         диспут;

-         конференція;                                       

-         відвідування  сім’ї; 

-         практикум;                                         

-         батьківські  збори.       

Програма   вивчення  сім’ї

1.     Прізвище,  ім’я  учня.

2.     Адреса.

3.     Освіта  і  місце  роботи  батьків.

4.     Структура  сім’ї.

5.     Житлові  умови (  кількість  кімнат,  наявність  окремої кімнати

                                       або  дитячого  куточка ).

6.     Моральна  спрямованість ( позитивна  чи  негативна).

7.     Педагогічна  культура  (  врахування  вікових  особливостей,

                                                    відвідування  батьківських  зборів,

                                                    здійснення  вимог  до  дітей ).

8.     Трудове  виховання  в  сім’ї.

9.     Ставлення  сім’ї  до  підлітка  (  приділяють  увагу  постійно,

                                                       час від  часу  або  зовсім  не  

                                                        цікавляться ).

10.                        Найбільш  характерні  морально – психологічні  умови  

 виховання  у  сім’ї  (  розумова праця,  увага,  турбота,

                                        розбещеність,   бездоглядність).

11.                       Ставлення  підлітків  до  батьків ( поважає  обох  батьків  чи

                                             тільки  одного,  ставиться  байдуже,   

                                              ненавидить).

 12.  Матеріальна   забезпеченість.

 13.  Які  газети  чи  журнали  виписують  та  читають.

6.2.Профорієнтаційна робота

       Згідно річного плану роботи , у  школі ведеться  профорієнтаційна  робота  з  учнями.

Профорієнтаційна  робота -  система  підготовки  особистості  до  свідомого  

                                                    вибору  професії.

Мета  профорієнтаційної  роботи:  формування  в   учнів  готовності  до  

                                                    професійного  самовизначення.

          Професійне  самовизначення  особистості -  тривалий  процес,  який  охоплює  значний  період  життя  людини.

           Вдалий вибір  професії  залежить від  можливості  особистості  співвідносити  власні  можливості  з вимогами  певної  професії,  а  також  здатності  адаптуватися  до  мінливих  соціально – економічних  умов.

  Для  оцінки  готовності  старшокласників  до  професійного самовизначення  використовують  такі  критерії:

Мотиваційний – визначає  ставлення  учнів  до  майбутньої професії.

Когнітивний – характеризується  наявністю  знань   щодо  індивідуальних   

                            особливостей,  інформованістю   про  світ  професій.

Практичний – передбачає  наявність  в  учнів професійно  важливих  знань,  

                           вмінь,  професійно  важливих  якостей  особистості.

Основні  завдання  профорієнтаційної  роботи:

-         поглиблене  вивчення  навчальних  і  спеціальних  предметів,  до  яких  виявляється  стійкий  інтерес  та  здібності;

-         зосередження  уваги   на  формуванні  професійно  важливих  якостей,  необхідних   для  обраного  виду  професійної  діяльності;

-         здійснення  контролю,  корекції  професійних  планів,  виявлення  ступеня  їхньої  обґрунтованості;

-         окреслення  шляхів  до  самопідготовки  до  майбутньої  професії,  способів  само діагностики,  оцінка  результатів  досягнень;

-         формування  основ  для  соціально – професійної  адаптації:  розвиток  норм,  ціннісних орієнтацій,  мотивів  вибору  професії,  професійної  спрямованості;

-         формування  професійних  інтересів.

Форма  профорієнтаційної  роботи – спосіб  організації  взаємодії  вчителя і  

               учня,  що  вирішує  проблему  професійного  самовизначення.   Вони 

               залежать  від  складу  і  кількості  осіб,  місця  проведення,   

               тривалості роботи.

Методи  профорієнтаційної  роботи – способи  спільної  діяльності  

               педагога  і  учнів,  які  забезпечують  підготовку  школярів  до  

               професійного  самовизначення.

  6.3. Робота з обдарованими дітьми

           У школі створено та діє програма з виявлення та розвитку обдарованості.

  Мета програми:

допомогти обдарованим та здібним учням обрати акмеологічну стратегію життєздійснення, що базується на прагненні до гармонізації світоустрою через гармонізацію особистості.

  Завдання програми:

1.        Забезпечити сприятливі соціальні, психологічні, педагогічні умови для актуалізації багатогранних творчих задатків учнів на діагностичній основі.

2.        Здійснити запобіжне усунення зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, які ускладнюють вияв творчої природи особистості і утруднюють продуктивну реалізацію обдарованості.

3.        Спрямувати зусилля всього шкільного колективу (педагогів, батьків, самих учнів) на створення життєтворчого освітнього простору, насиченого з одного боку реабілітаційними впливами для відновлення суб’єктного статусу особистості, а з іншого – покликаного сприяти розвитку потенційної обдарованості кожної дитини.

4.        Акумулювати у навчально-виховному процесі варіативні види діяльності, форми та методи психолого-педагогічного супроводу для моделювання різноманітних сфер самовизначення особистості та спонукати учнів до результативного вияву активності у цих сферах.

Вихідні принципи побудови програми

1.     Принцип індивідуальної життєвої траєкторії – визначення учнями свого життєвого призначення і сенсу розвитку власних здібностей.

2.     Принцип варіативної креативності – орієнтація учнів на постійний відповідальний вибір в усіх видах діяльності.

3.     Принцип пріоритетності проективно-рефлексивних форм та методів організації навчально-виховного процесу – спонукання учнів до постійної актуалізації власної креативності.

4.     Принцип колегіальності – залучення учнів до планування, підготовки та активної участі у компетентоформуючих заходах.

5.     Принцип актуальності освіти – забезпечення практичної цінності навчального матеріалу та змісту виховних заходів.

6.     Принцип доступності – урахування індивідуальних особливостей дітей та залучення до життєтворчих заходів учнів з різним рівним мотивації та інтелекту.

7.     Принцип віртуалізації навчально-виховного процесу – задіяння різноманітних відео-компютерних засобів, інтерактивних методик, дистанційних форм психолого-педагогічного супроводу.

8.     Принцип моніторингової оптимізації – постійне здійснення особистісно зорієнтованої діагностики саморозвитку учнів.

9.     Принцип психолого-педагогічної деонтології – дотримання високих етичних норм у побудові конструктивних взаємин з учнями.

10.            Принцип технологічності – відтворюваність програми в умовах реального навчально-виховного процесу.

6.4. Рада по профілактиці правопорушень

    Основними функція Ради є:

   1. Проблема педагогічної занедбаності  серед учнів групи ризику.

2.Робота класних керівників з учнями, схильними до бродяжництва.

     3.Стан правопорушень у районі.

     4. Аналіз роботи класних керівників щодо залучення учнів , схильних до         правопорушень, до гуртків та секцій.

     5.Контроль за пропусками учнями уроків без поважних причин.

     6.Робота класних керівників щодо ведення особистих карток на дітей з девіантною поведінкою.

  Класні керівники відповідають за:

- Ведення щоденників педагогічних спостережень.

- Суворий контроль за дисципліною та навчальними досягненнями учнів з девіантною поведінкою .

- Облік дітей які тимчасово проживають у складних життєвих обставинах.

 Адміністрація школи здійснює:

-         Суворий контроль за відвідуванням навчальних занять учнів з девіантною поведінкою.

-         Надання методичної допомоги класним керівникам щодо проведення профілактичної роботи з учнями

-         Притягнення учнів , схильних до правопорушень, в усі види позакласної роботи.

-         Відвідування дітей з девіантною поведінкою вдома з метою виявлення побутових умов родини , морального , психологічного клімату.  

-         Складання актів.

-         Спільну роботу з РВ УМВС, організовує  зустрічі, бесіди з правової культури.

-         Проводить  мікропедради, розглядає питання  відвідування занять та навчальних досягнень, підлітків з девіантною поведінкою на засіданнях Ради, нарадах при директорові.

-         Організація зустрічей з медичними працівниками, проведення загальних та індивідуальних бесід.

Практичний психолог:

-         Проводить  роботу щодо реалізації  програм «Програма заходів психологічної служби щодо превентивного виховання »,  «Програма психокорекційних і профілактичних заходів  психологічної служби  для попередження  суїцидальної поведінки.»

-         Надає індивідуальні консультації учням, батькам, вчителям.

VI. Опис досвіду виховної роботи школи та основні орієнтири на майбутнє.

        Основою сучасного виховного процесу  нашої школи є дитина як найвища цінність суспільства, майбутній його громадянин та повноцінна особистість. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. У нашій школі набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.

            Виховання  - це  процес  соціальний  в найширшому  розумінні...

З  усім  складним  світом  навколишньої  дійсності  дитина  входить  у  безкінечне  число  відносин,  кожна з  яких  незмінно  розвивається, переплітається  з  іншими  відносинами  ускладнюється  моральним  і  фізичним  зростанням  самої  дитини...  Спрямувати  цей  розвиток  і  керувати  ним -  завдання  вихователя.

Вчителі  нашої  школи  постійно  ведуть  пошуки  раціональних  шляхів,  щоб  створити  в  школі  умови  взаєморозкриття  добрих  починань  батьків,  позашкільних  культурних центрів,  для  гармонійного  розвитку  особистості  учня.  Для цього  в  школі  проводяться  засідання  педагогічної ради,  на  яких  обговорюються  питання  професійного  самовдосконалення   вчителя,  педагогіка  життєтворчості,  діяльність  колективу щодо  впровадження  нових  форм  і  методів  організації позакласної  життєдіяльності  учнів.

Завдання  всієї  виховної  системи  школи – навчити  дитину  жити  у  гармонії  з  собою  і  з  тими  хто  поряд,  навчити  жити  радісно,  без  страху  і  насильства,  виховувати  бережливе  ставлення  до  людини  і  людського  життя  як  найвищої  цінності,  патріотичні  почуття  і  любов до  Батьківщини.

  Умовами  ефективної  виховної  роботи в школі ми вважаємо:

·       наявність  шкільної  діагностичної  та психологічної  служби;

·       організацію  виховної  роботи  в  районі;

·       організацію  роботи  гуртків  і  учнівських  об’єднань для  дітей;

·       організацію самоосвіти  педагогів і  педагогічної  освіти батьків;

·       організацію  учнівського  самоврядування;

·       розвиток  професійної  компетентності  класних керівників.

        Створюючи  виховну  систему в  школі,  ми  завжди  враховуємо  інтереси  учнів та їх  батьків,  громадськості,  можливості  педагогічного  колективу,  традиції  школи  і  району, національні особливості нашого краю, соціальне  оточення.

       Основне  завдання,  яке  стоїть,  перед   нашою  школою:

формування  в  дітей  та  молоді  системи  цінностей і  духовних,  національної  свідомості,  чіткої  патріотичної  позиції,  розвиток  творчої,всебічно  розвиненої  особистості,  особистісного  потенціалу,  залучення  кожної  дитини  до активної  громадської  діяльності,  а  також піклування  про  здоров’я  кожної  дитини.

         Важливою  умовою  ефективного  виховання є  формування  педагогічної культури. Саме вчитель  повинен  володіти високим  професіоналізмом,  патріотизмом,  високою  психологічною  культурою,  бути  інтелігентним  і  уважним.  З  цією  метою  в  школі  проходять  педради,  семінари,  засідання  за  круглим  столом,  працює  творча група  педагогічного  досвіду  та  методичне  об’єднання  класних  керівників.

Перед  школою  стоїть  ще багато  різних  завдань. 

Це  насамперед:

·       залучення  кожного  учня  в  таку  позицію, щоб  він  сам  міг  бути  

      ініціатором,  організатором  і  творцем процесу  сприятливої   

      міжособистісної   взаємодії;

·       забезпечення  емоційної  та моральної  комфортності  кожного з  учасників  виховного  процесу;

·       насичення  усієї  виховної  роботи  проблемним  змістом,  що  дасть  учням  можливість  вирішувати  свої  проблеми.

       Отже,  школа – це  надзвичайно  перспективне  поле  формування  здатності  особистості  здійснювати  життєвий  вибір.  Тривалість  та системність  включення  особистості  учня  в шкільне життя  сприяють  створенню  умов,  необхідних  для  формування  життєвого досвіду,  який  ляже  в  основу  майбутніх  життєвих  виборів.

        Школа  зможе  знайти  свій шлях до серця  та  розуму дитини,  допоможе  становленню  життєстійкої  та  життєздатної  людини  нового  покоління.

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством). Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та особистісних цінностей. Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе.

VIII.    Додатки.

Самоаналіз   виховної  діяльності

                                 (  для  класних  керівників).

1.  Як  розв’язувались  проблеми  виховного  характеру  в  поточному  

     навчальному  році?  Спрямованість  на  досягнення  виховної  мети  і  

      завдань   школи  через  реалізацію  виховних   завдань  класного 

      колективу.

2.   Як  реалізовувались  національна  спрямованість  виховної  роботи?

3.    Що  нового  було  запроваджено  цього  навчального  року  у   виховну  

       роботу  і  які  результати  це  дало?

4.    Які  методи  і  прийоми  використовуються  для  роботи  із 

       важковиховуваними  дітьми  і  яка  їх  результативність?

5.    Яку  роль  у  класному  колективі  відіграють  органи  учнівського 

       самоуправління?   Як  учні  виконують  свої   обов’язки?

6.  Проаналізуйте  діяльність  вашого  учнівського  колективу:

     а)  згуртованість  учнів;

     б)  громадська  активність  учнів;

     в)  сформованість  почуття  відповідальності,  працелюбності;

     г)  дисциплінованість.

7.    У  чому  полягає  ефективність  взаємодії  класного  керівника  і сім’ї:

       а)  робота  щодо  педагогізації   батьків;

       б)  спільна  діяльність  класного керівника  і  батьків  щодо  виховання 

            учнів;

       в)  участь  батьків  у  навчально – виховному  процесі.

8.    Висновки,  пропозиції  до  річного плану  роботи.         

Аналіз   роботи  за  семестр,  за  рік

(  для  заступника   директорів  із  виховної  роботи)

І.   Аналіз  стану  виховної   роботи.

1.   Постановка  і  досягнення   виховної  мети,  визначеної  школою.

2.   Виявлення  і  розв’язання  проблем  виховного  характеру  в  навчальному 

       році.

3.   Виховна  робота  з  учнями  в  класах,  рівень  загальноосвітньої  культури 

      і  дисципліни.

4.   Національна  спрямованість   виховної  роботи в   школі,  її 

      результативність.

5.   Запровадження  нових форм  і  методів  виховання  учнів  школи,  їх 

      ефективність.

6.   Система  індивідуальної  роботи  з  педагогічно  занедбаними  дітьми,  які 

      схильні  до  правопорушень.

7.   Ефективність  роботи  методичних  об’єднань  класних  керівників.

8.   Учнівське  самоуправління  і  його  вплив  на  роботу  школи.

9.   Учнівські  організації  в  школі,  їх  роль  у  вихованні  учнів,  організація 

      дозвілля.

10.  Запровадження  інноваційних  ідей  у  виховну  роботу  з учнями.

11.  Результативність  виховної  роботи  школи  ( рівень  вихованості  учнів, 

       загальної  культури,  поведінки  тощо ).

ІІ.  Аналіз  діяльності  учнівських  колективів

1.  Згуртованість  шкільного  колективу  і  класних  учнівських  колективів.

2.   Виконавча   та  свідома  дисципліна  учнів  школи.

3.   Громадська  активність  учнів,  старанність у  виконанні  обов’язків,  

      сформованість  почуття   обов’язку,   працелюбність.

4.   Участь  у діяльності  громадських  учнівських  організацій.

5.   Співпраця  вчителів,  класних  керівників  та  учнівських  організацій

ІІІ.   Аналіз  роботи  з  батьками  і  громадськістю .

1.   Робота  з  педагогізації  батьків.

2.   Ефективність роботи  класних  батьківських  комітетів  (  регулярність    

      засідань,  актуальність  тематики,  активність  у  боротьбі  за успішність  і   

      дисципліну).

3.   Індивідуальна  робота  з  батьками  окремих  учнів,  які  потребують 

      посиленої  уваги.

4.   Участь  батьків  в  організації  та  проведенні  позакласної  навчальної  і   

      виховної  роботи   з  учнями  (  гуртки, екскурсії,  виробничі  справи, 

      оснащення  та обладнання  навчальних  кабінетів ).

5.   Батьки  -  спонсори,  батьки  - меценати  у  школі.

6.   Ініціатива  батьків  щодо  створення  у  школі  „ батьківського  фонду”,  

      додаткового  джерела  асигнувань  різноманітних  заходів.

ІV.   Висновки  про якість  реалізації  мети  і завдань  виховної проблеми школи ,  які  стоять  перед  виховною   системою.

V.    Визначення  мети  і  завдань  на  новий  навчальний  рік.

VІ.   Підготовка   плану роботи  виховної  системи  на  новий 

        навчальний  рік.         

                         Робота  з  педагогічно  занедбаними  дітьми

Причини  появи   важковиховуваних:

*  відсутність    наступності  в  діяльності  дитячого  садка  і  батьків,  що 

    виховують дитину  вдома,  і  початкової ланки  школи;

*   відсутність  ранньої  психолого  - педагогічної  діагностики  відхилень  у      

     поведінці;

*   несвоєчасне  виявлення  в  дитині  як  позитивних,  так  і  негативних 

     якостей;

*   відсутність  захисту  і  допомоги  дитині  в  процесі розвитку.

Соціально – психологічні  фактори,  що  впливають  на  формування  особистості  важко вихованого  школяра:

*   джерела  педагогічної  занедбаності,  що  склались  в  сім’ї;

*   ставлення  важковиховуваного учня  до  навчання,  індивідуальних 

     занять;

*    низька  громадська  активність  і  несприятлива  атмосфера  в  колективі   

      класу,  школи,   конфлікти  з  учнями,  вчителями;

*   вплив  негативного  мікросередовища;

*   брак  можливостей  виявити свої  нахили  в  якості  діяльності,  

     беззмістовне  проведення  вільного  часу.

Пам’ятка   класному  керівникові  з   попередження

правопорушень  учнів

1.       Відвідайте  всіх  учнів  вдома.

2.       Візьміть  на  облік  сім’ї,  де  недостатній  контроль  з  боку  батьків  за поведінкою  дитини.

3.       Дізнайтеся,  яке  здоров’я  в  учня.

4.       З’ясуйте,  як  проходило  формування  характеру  в  дошкільному  віці.

5.       Знайдіть  індивідуальний  підхід  до кожного  учня,  враховуючи  його  психологію,  фізіологічний  стан,  нахили,  захоплення,  позитивні  сторони  характеру,  уміння.

6.       Пам’ятайте!  Учень  повинен  бути  зайнятий  корисною  працею.

Поради  щодо  становлення  довіри  між  підлітками  та  класним  керівником  в  кризовий  для  них   стан.

1.     Уважно  вислухайте  підлітка.  Прагніть  до  того,  щоб  підліток  зрозумів,  що він  вам не  байдужий  і  ви  готові  зрозуміти  і  прийняти  його.  Не  перебивайте,  не  показуйте  свого  страху.  Відносьтесь  до  нього  серйозно  з  повагою.

2.     Запропонуйте свою  підтримку  та допомогу.  Постарайтесь  переконати,  що  даний  стан  тимчасовий  і  швидко  пройде.  Проявіть  співчуття  і  покажіть,  що  ви поділяєте  і  розумієте  його  почуття.

3.     Поцікавтесь,  що найбільше  турбує  підлітка.

4.     Впевнено  спілкуйтесь  з  підлітком.  Саме  це  допоможе  йому  повірити в   свої  сили.  Головне  правило  в  роботі  з  дітьми – не  нашкодити.

5.     Використовуйте слова – речення,  які  будуть  сприяти  встановленню  контакту:  „розумію”,  „звичайно”,  „відчуваю”,   „хочу  допомогти”.

6.     Ні  в   якому  разі  не  застосовуйте  фізичне  покарання.У  розмові  з підлітком  дайте  зрозуміти  йому,  що  він  необхідний  і  унікальний  як  особистість.  Кожна   людина,  незалежно  від  віку,  хоче  мати  позитивну  оцінку  своєї  діяльності.

7.     Недооцінка  гірша,  ніж  переоцінка.  Надихайте  підлітка  на  високу  самооцінку.  Вмійте  слухати,  довіряти  і  викликати  довіру  в нього.

8.     Звертайтесь  за  допомогою,  консультацією  до  спеціаліста,  якщо  щось  насторожило  вас  у  поведінці  підлітка.    

Пам’ятка   батькам

1.  Тільки  разом  у  співпраці  зі  школою  та громадськістю   можна  досягти  

      результатів  у  вихованні  й  навчанні  ваших  дітей.

2.   Обов’язково  постійно  цікавтесь  розвитком,  навчанням  і  поведінкою 

       вашої  дитини.  Для  цього  відвідуйте заняття,  батьківські   збори,  

       зустрічайтесь  з  класним  керівником  і  вчителями  школи.

3.   Щоденно  цікавтесь  навчанням  дитини.  Радійте  успіхам  разом  з  нею,     

       допомагайте  їй

Основні  положення  нормативно – правових  документів, 

які  стосуються  організації  виховної   роботи  у загальноосвітньому  навчальному  закладі:

Основні орієнтири виховання учнів.

Закони  України  „ Про  освіту”,  „ Про  загальну  середню освіту”;

Декларація прав  дитини

Державна  програма  патріотичного  виховання  населення,  формування  здорового  способу  життя,  розвитку  духовності  та  зміцнення  моральних  засад  суспільства;

Концепція  національного  виховання;

Концепція  виховання  дітей  та  молоді  в  національній  системі  освіти;

Концепція  громадянського  виховання  особистості  в умовах  розвитку  української  державності;

Національна  доктрина  розвитку  освіти;

Указ  Президента  України  „ Про  невідкладні  заходи  щодо  забезпечення  функціонування  та  розвитку  освіти  в Україні”;

Положення  про  класного  керівника  навчального  закладу  системи  загальної  середньої  освіти;

Методичні  рекомендації  щодо  організації  виховного  процесу  в  загальноосвітніх  навчальних  закладах  (лист  МОН  України  від 03.07.2001р.  № 1/9 -247).

Робота  над  вказаними  документами  та теоретико – практичною  науковою  літературою з   педагогіки,  що  розкриває  суть  системи  виховної  роботи,  сприяла  визначенню  ряду   пріоритетних  завдань,  щодо  організації  діяльності у  позаурочний  час,  а  саме:

  створення  умов  для  соціалізації  учнів,  утвердження  їх  як      

  особистостей; виховання  свідомого  громадянина  України,  який  поважає  історичне минуле  свого  народу  і  толерантно  ставиться  до  культурних  та  національних  надбань   інших  народів;

розвиток  творчої  особистості,  здатної  до самореалізації  та  самовдосконалення;організація  виховного  простору  через  діяльність  шкільних  органів  учнівського  самоврядування.

Реалізація  мети  щодо  виховання  школярів  за  Концепцією  здійснюється  в  таких  аспектах:

-         організація  позакласної  діяльності;

-         забезпечення  участі  батьків  у  творчій  діяльності  дітей;

-         розвиток  співпраці  між  молодшими  і  старшими   учнями;

-         удосконалення  взаємовідносин „ учень – учитель – батьки”.

Як  результат,  модель  випускника  школи – патріот,  гуманіст,  соціально  зріла,  самостійна,  здорова,  творча  особистість  з  розвиненою  потребою  самореалізації  та  самовдосконалення.

Забезпечення  мети та  завдань  щодо  організації  та  проведення  виховної  роботи  відстежуються  насамперед  за  вмінням  здійснювати планування.  При  складанні  плану  враховуються  мета  і  завдання  виховання,

-         визначаються  державні  та  нормативні  документи,  якими 

     керується  школа,

-         рівень  розвитку  і  вихованості  учнів,

-         можливості  виховного  середовища  ( культурно – освітніх, позашкільних  закладів, громадськості  та  батьків),

-         досвід  і  кваліфікація  педагогів,

-         аналіз  роботи попередньої  навчально – виховної  роботи,

-         пропозиції  дітей,  вчителів,  батьків,

-         календар  знаменних  і  пам’ятних  дат.

Зміст  плану  спрямований  на  таку  діяльність  школярів,  як  пізнавальна,  трудова,  суспільно – корисна,  художня,  фізкультурно – оздоровча,  ціннісно – орієнтаційна,  вільне  спілкування

   На  новий період  розвитку  школи  педагогічний  колектив  вважає 

    важливими  для  себе  наступні   ідеї:

Ідея  розвитку.   Головний  зміст  педагогічного  процесу – розвиток  учня,  

                              його  творчої  індивідуальності  у  навчально – виховному  

                              процесі. Ідея  розвитку  має на  меті і  розвиток  особистості 

                              педагогів,  і  педагогічної  системи  в  цілому.

Ідея  творчості.  Творчість  розглядається  як  універсальний  механізм   

                               розвитку  особистості,  що  забезпечує  її  входження  у   

                               світ   культури  і  засвоєння  способів  існування  у 

                               сучасному  світі. З  метою  реалізації  цієї  ідеї  створюється   

                               атмосфера,  що  стимулює  всі  суб’єкти навчально –

                               виховного  процесу  до  творчості. 

Ідея  співпраці      ґрунтується  на  партнерських  стосунках  суб’єктів 

                                виховної  системи.  Спільна  праця  дітей  і  дорослих 

                                забезпечує творчу  позицію  кожного  на  всіх  етапах 

                                колективної  життєдіяльності  від  мети  до  оцінки 

                                результатів.

Ідея  відкритості. Школа  відкрита  для  широких  соціальних  зв’язків  із 

                                  творчою  інтелігенцією,  представниками  науки,   

                                  громадських  організацій,  творчих  об’єднань.

Ідея  відкритості  полягає  у  тому,  що  не  дитина  адаптується  до  умов, а  умови  проектуються  з  адаптацією  на  особистість  дитини.

Головний  напрямок  розвитку  школи  в  сучасних  умовах -  створення  цілісної  виховної  системи.  Виховна система  являє собою  цілісний  соціальний  організм,  який  функціонує  за  умов  взаємодії  головних  компонентів виховання  і  має  такі  інтерактивні  характеристики,  як  спосіб  життя  колективу,  його  психологічний  клімат.              

Виховна  система  школи  охоплює  весь  педагогічний  процес,   об’єднуючи   навчання,  позакласну  діяльність  дітей,  різноманітну  діяльність  і  спілкування  за  межами школи.

Базові  проблеми:

      1)   Гуманістичний  стиль стосунків  між  всіма  учасниками  навчально –

            виховного  процесу.

      2)   Розумна  дисципліна  і  порядок.

      3)   Врахування  дитячої  ініціативи  і  її  підтримка  з боку  дорослих.

      4)   Демократичні  принципи  управління  закладом. 

Виховна  система  створюється  силами  всіх  учасників  навчально – виховного  процесу – учителями,  дітьми,  батьками.   У  процесі  їх  взаємодії  формуються  цілі  і  завдання,  визначаються  шляхи  її  реалізації,  організовується  різноманітна  діяльність.

Головна  мета:

        *   виховання   свідомого  громадянина  України,   який 

             поважає  історичне  минуле  свого народу  і  толерантно  

             ставиться  до  культурних  та  національних  здобутків 

             інших  народів;

        *  формування  творчої  особистості,  здатної  до 

             самореалізації  та  самовдосконалення;

        *  створення  умов  для  соціалізації  учнів,  утвердження  їх 

            як  особистостей.   

Завдання:

         *   сприяння  формуванню  свідомого  ставлення  дитини до   

              свого  здоров’я   як  основи  розумового,  фізичного, 

              трудового  і  морального   розвитку.

        *    допомога  учням  в  освоєнні  цінностей  суспільства,  в 

              якому  вони  живуть.

        *    надання  особистості  широких  можливостей  вибору 

              індивідуальності  траєкторії  розвитку  і  способів 

              самореалізації.

        *    організація  виховного  простору  через  органи      

               учнівського  самоврядування

 Умови   реалізації  мети  виховання:

         *    організація   цікавої  позакласної діяльності;

         *    залучення  батьків  до творчої діяльності  дітей,   

               використання  в  роботі  їх  досвіду;

         *    розвиток  співпраці  між  молодшими  і  старшими   

               учнями;  між  учнями і  вчителями,  між  педагогами  і    

               батьками  учнів

Зміст  виховання

Виходячи  з  мети  і  завдань,  у  школі  організовується  таке  виховне  середовище,  яке  надає  кожному  учню  можливість  вибору  різних  видів  занять  і  творчої  діяльності,  які  відповідають  особистим  потребам.

Види  діяльності:

1.      інтелектуальна;

2.      пізнавальна;

3.      трудова;

4.      художня;

5.      культурно – оздоровча;

6.      творча.

Основні   принципи  виховання:

    *   принцип  гуманізації  і  демократизації;

    *   принцип   самореалізації  особистості  вчителя  та  учня  в 

         різних  видах  творчої  діяльності;

    *   принцип  реалізації  індивідуальних  здібностей  

        особистості  через  колективну  творчу  діяльність;

    *  принцип  ігрової  діяльності  як  основної частини  дозвілля 

        школярів;

    *  принцип  культуро відповідності (  культурна  спадщина 

        поколінь).

Технології  виховання:

1.      Інтелектуально – пізнавальний  процес:

-         інтелектуальні  ігри;

-         предметні  тижні,  декади;

-         тести  щодо  виявлення  пам’яті,  уваги;

-         турніри  знавців.

2.      Удосконалення  психічних  процесів:

-   тести  на   розвиток  креативності,  виявлення  мотивації   

    до  навчання.

3.      Формування  ідеалів  життя:

-         ігри,  тренінги;

-         групові  форми  роботи;

-         рольові  ігри.

4.      Робота  з  естетичного  виховання:

-         виставки;

-         зустрічі;

-         поетичні  та  музичні  вікторини.                                                             

   5.   Формування  здорового   способу  життя:

    -    виховні  години;

    -    бесіди,   тренінги;

    -    ігри.

   6.   Розвиток  творчості  учнів:

    -   вибори  шкільного  парламенту;

    -   конкурси;

    -   вечори;

    -   фестивалі.

   7.  Навчальна   діяльність:

    -  відвідування  уроків,  робота  з  учителями-предметниками, 

    -  спостереження  за  учнями;

    -  рейтинг  класів;

    -  психолого -  педагогічний  консиліум;

    -  залучення учнів  до  участі  у шкільних  олімпіадах.

8.  Робота  з  батьками:

-   вибори  батьківського  комітету,  ради  школи;

-   відвідування  родин;

-   проведення  батьківських  зборів, консультацій.

9.   Методична  робота:

-    консультації  психолога,   робота  в  бібліотеці,  огляд 

     літератури,  виступи  на  педрадах;

-    вивчення  нових  технологій  у  виховному  процесі;

-    участь  у  роботі  методичного  об’єднання   класних  

     керівників,  вивчення  діагностики  у  виховному  процесі.  

Форми   виховання

Складний  процес  виховання  здійснюється за  допомогою  різноманітних  форм  роботи,  вибір яких  залежить  від  змісту  та  завдань  виховної  роботи,  вікових  особливостей  виховання  з  урахуванням  основних  напрямків  діяльності  школярів:

1.      інформаційно – масові  (  інтелектуальні  ігри,  вечори,  подорожі  до  джерел  рідної  культури,  вивчення  історії  школи,  створення  книг,  альманахів);

2.      діяльнісно – практичні,  групові  ( творчі  групи,  огляди,  конкурси,  свята,  екскурсії);

3.      інтерактивні  (  фестивалі;   „ круглі  столи”  з  проблем  традицій,  культури,  політики,  права;  гуртки;  КВК );

4.      діалогічні  (  бесіди,  між рольове  спілкування);

5.      інтерактивні  (  доручення,  творчі  завдання,  звіти, індивідуальна  робота);

6.      наочні  (  виставки  дитячої  творчості,  тематичні  стенди

Методи  роботи:

·       організаційні;

·       словесні;

·       наочні;

·       лекції;

·       відео-лекторії;

·       бесіди;

·       місячники;

·       анкетування;

·       оформлення  наочності;

·       рекомендації  учням,  батькам,  вчителям,  класним  керівникам;

·       робота  з  обдарованими  дітьми.

Результати

Результатом  роботи  школи  є  випускник,  в   якого  сформовано  рівень  соціальної  зрілості,  достатньої  для  збереження  його  самостійності  у  різноманітних  сферах  життєдіяльності,  здорова ( фізично,  психічно,  духовно)  людина,  творча  особистість  з  розвиненою  потребою  у  самореалізації  та  самовдосконаленні,  з гуманістичним  світоглядом  та  почуттям  відповідальності  за  долю  України,  її  народу,   людства.