На допомогу класному керівнику

ВИХОВНА ГОДИНА

Потрібно, щоб школа і сім’я
відкривали перед вихованцями всі джерела,

що живлять могутнє почуття любові

 до Вітчизни,- від любові до матері,

батька, рідного куточка землі

(це найперші, зародкові початки патріотизму)

 до захоплення величчю рідної  Батьківщини…».               

                                      В.А.Сухомлинський

Тема. «МОЯ ВЕЛИКА МАЛЕНЬКА БАТЬКІВЩИНА» .

             Родинний портрет 5-Б класу.

Мета: сформувати у свідомості учнів об’єктивні  уявлення про деякі   сторінки історії рідного краю – смт. Вільшанка; етнічні, соціальні та географічні особливості рідного селища; виробляти вміння помічати    бачити явища в їх взаємозв’язку;

- розвивати уміння учнів працювати з документальною літературою,  усними джерелами інформації, класифікувати та узагальнювати отриманий досвід;

 - виховувати повагу до історії та географії своєї малої Батьківщини, почуття гордості за своє селище і його жителів;культурну та духовну спадщину минулих поколінь.

Обладнання та наочність:

Вислови:

« Повага до минулого – от риса, що відрізняє освіченість від дикості».

                                                                                          О.С. Пушкін

«Все розберіть та й спитайте тоді себе: Що ми, чиї сини, яких батьків?»

                                                                                                 Т.Г.Шевченко

«Людина повинна завжди пам’ятати,  звідки  вона пішла в життя».

                                                                                                       О.Довженко

Карти: Кіровоградської область та Вільшанського району, м. Алфатар Республіки Болгарія.

Реквізит:

-         Національний болгарський костюм,зразки болгарського декоративно-прикладного мистецтва,

-         Продукти болгарської національної кухні.

Музичний супровід.

ХІД заходу

Виходять двоє ведучих у болгарських костюмах.

Х. Понад 200 років назад на благословенних берегах  Присинюшшя пустили коріння 200 сімей болгарських переселенців з провінцій Сілістрія та Добруджа.  Разом зі збіжжям, дітьми, худобою болгарські біженці  принесли на українські простори і свою культуру, звичаї, обряди, свою неповторну ментальність та  справжній болгарський дух, міцний ,мов виноградне вино, солодкий, як запах троянди і трішки сумний  як меланхолійний звук гайди.

1.

Д. Сум за Батьківщиною, за покинутими просторами Болгарії, за своїм народом глибоко поселився в серцях нашого народу, але коли у болгарина  свято – то його пісня ллється, мов барвиста веселка над Чорним море,  зринає високо-високо, вище ніж Балканські гори . І тоді навіть корінні українці дивуються вправності болгарських музик та танцівників. Тож сьогодні ми всіх запрошуємо на справжню болгарську гостину. Такого ви не чули і не бачили. І це лише маленька часточка того, що зветься культурою балканського народу.

Разом : Ласкаво просимо  на свято!

            Добре дошли, скепи приятели!

Вчитель. Сьогодні в гостинній  і мальовничій етнографічній кімнаті щоб поспілкуватися в теплій родинній атмосфері, обсудити щось відоме і навчитися дечому новому,  вкотре прислухатися до мудрих порад старших і пообіцяти їм берегти все те , що називається історією нашого народу. Адже правильно мовить народні мудрість « Без коріння гине навіть найсильніший народ». А нам з вами пощастило, бо коріння вільшанських людей живляться віковими традиціями, культурною спадщиною, невичерпною мудрість двох древніх слов’янських народів: українського і болгарського. Як сказали мої помічники-ведучі,  понад 2 століття тому на території нашого району (показує на карті Кіровоградської області)  розбило свої житла близько 200 болгарських сімей  , і тому до українських калини і верби навіки приєдналася болгарська троянда, І всі разом вони у творили неповторний етнічний синтез, унікальну дружну, працьовиту, співочу культуру у чрму ми зараз разом і переконаємося. Наша зустріч буде побудовано і вигляді кількох сторінок дивної мудрої книги яку ми назвемо «Моя велика маленька Батьківщина».

Хлопчик. Сторінка 1. Пісня.

Виходять троє читців

         Не цурайся пісні, яку чув од мами,

         Не згуби – то мова прадідів твоїх.

         Бо зректися пісні, що цвіла віками –

         Мов забудь народ свій, даль його доріг.

         У народу й пісні є свої спільноти –

         Є земля єдина, воля вища є.

         А народ свій втратиш – хто ти є і що ти?

         Мов пора смертельна день тоді стає.

         У яких би фарбах небо не світилось,

         Збережи кровинку рідного тепла.

         Тільки б вічні зорі в криниці дивились,

         Тільки б наша пісня нас пережила.                                                                2.

Вчитель. Безумовно, найбільш глибоко і трепетно передає радість і тугу, сум і світлу надію болгарська пісня. Адже десь далеко-далеко за горами і морями розкинулася Болгарія – Батьківщина . Та гостинна українська земля навіки прихилила до свого щирого материнського серця балканських дітей і стала їм другою матір’ю.  Запросимо заспівати старовинну болгарську пісню нашу однокласницю Моренко Меланію та її маму Моренко Марину.

Виконується болгарська пісня.

Вчитель. Разом з піснею , кожен етнічний болгар Вільшанщини  зберіг ще й  старовинні автентичні рухи балканського танцю «Хоро». Рідко яке весілля, свято, концерт обходяться без вправних  танцюристів, які міцно переплівши руки, утворивши традиційне, яке повторює символ Сонця, ніби запрошують, українці ходімо до танцю, бо ми з вами одна спільна родина!

Дівчинка. Сторінка 2. Танець.

Х. Аз сьм бьлгарче, родено в ненька Украина.

     Но Бьлгария за мен е майка  и родина.

Д. Ми болгари, народжені в ненці-Україні.

    Та  Болгарія для нас і мати, й Батьківщина!   

 

Вчитель. А показати хореографічний майстер-клас болгарського «Хоро» ми запрошуємо бабусю нашого учня Насальського Владислава Насальську Тамару Сергіївну.   

Виконується болгарський танець.    

Вчитель. З культурою, традиціями, обрядами, болгарські переселенці  дбайливо зберігають багато  народних мудростей . Майже на кожне явище, чи прикмету у болгарів є дотепні приказки  та примовки. Багато з них мають аналоги і в українській усній народній творчості. Тож у цьому ми зараз з вами переконаємося!

Хлопчик. Сторінка 3. Усна народна творчість       

                Виходять двоє учнів. Перекликаються приказками.

-         З родини йде життя людини.

-         Діти – то Божа роса

-         Нащо клад, коли в сім’ї лад

-         Що робить батько, те й дитятко.

-         Яка гребля, такий млин, який батько, такий син.

-         Гуртом і каша їсться.

-         А щоб тобі добре було!

-         А щоб ти здоровий був!

-         Хай тобі грець!

                                                                                                                           3.

Вчитель. Майже в кожній болгарській сім’ї батько навчав дітей читанню Святого письма. Щоденно вся сім’я здійснювала спільні молитви, а в неділю і свята брала участь у святкових богослужіннях у церкві. Дітей розцінювали як дар Божий. Батьки були зобов’язані виховувати, утримувати неповнолітніх дітей. Дорослі ж діти мали опікуватися батьками, доглядати їх на старості. Діти в болгарських родинах завжди з великою пошаною ставилися до батьків і з покорою приймали як похвалу, так і покарання. Про повагу до батьків свідчать звертання до них на «Ви», навіть поза очі, матері цілували руку, чемно віталися і відповідали. Ніхто ніколи не сперечався з батьками і не підвищував голосу при розмові з ними, ніхто не гордував своїми батьками, не соромився і не відмовлявся від них, як це зустрічається сьогодні. Про це складено багато пісень і одну з таких всім рідним, мамам, татам, бабусям подарує ваша однокласниця Горячківська Саша.

Дівчинка співає болгарську пісню «Мама»

Вчитель. Жодна болгарська родина не уявляє себе без сімейного ремесла. Десь був гарний тесля, тож це по праву вважається родинною гордістю, десь  жінки ткали дивовижні килими , які до нашого часу зберігають їх нащадки. Та безперечним лідером народних промислів у Вільшанських болгар є вишивки. Чого тільки не вишивали  вправні руки майстринь, які тільки дивовижні квіти і птахи, фантастичні образи і трепетні краєвиди не застигали на біло-пінних полотнах з-під чарівних голок. Підніміть руки, діти, в кого в родині є вишиті речі? Бачите, майже кожна ваша сім’я тримає в своїх  родинних скарбницях  нетлінні зразки майстерності ваших пращурів, які живлять і фантазію сучасних умільців.

Дівчинка. Сторінка 4. Вишивка.

Вчитель. Для коротенького майстер-класу запрошую вашого однокласника Білоуса Івана та його маму Білоус Аллу, етнічну болгарку. Як бачите, на Вані сорочка, яку вишила його мама. І вона запрошує зараз кількох дітей  спробувати зробити  кілька справжніх болгарських хрестиків, дуже маленьких і тугеньких, бо саме такими вишивали і наші предки.

Майстер-клас з вишивки.

 Вчитель.  І в свята , і в буден день, в кожній болгарській домівці розливає смачні аромати, ніби запрошує на гостину іще кожна незаперечна прикмета кожного народу – національна кухня. А чи знаєте ви, діти, болгарські страви? А хто їх уміє чи хоча б пробував готувати? У нас усіх сьогодні є нагода підгледіти як готується справжня окраса  балканської кухні, улюблена страва усіх і болгар, і українців – плакета, або «Банніца». А розкажуть нам про це Самойлова Іринка  з бабусею Опрею Вірою Іванівною.

Хлопчик. Сторінка 5. Кулінарія.

Дівчинка розповідає вірш «Плакета». Бабуся готується розповісти про принципи приготування. Для майстер-класу потрібні тонкі коржі, сир, яйця, сметана, масло.

4.

          Присутні пробують  звертати  , зліплювати. Тим часом   діти в болгарських костюмах беруть готову «плакету», частують гостей  і стають в центр кімнати. Біля них шикуються читці . 

Вчитель. Шановні учні, присутні. Сьогодні ми лише привідкрили гостинні двері до болгарського народу. Всі, в кого болгарську корені, вкотре переконалися в духовному багатстві та щирості своїх предків,  українці ж щиро пораділи за те, що традиції і обряди народа-побратима зберігаються і живуть. А всі разом ми переконалися, що головне завдання кожної людини , кожної дитини, знати і поважати свій рід, свою землю, свій народ,  пам’ятати своє коріння і берегти у серці любов до своєї Батьківщини.  На уроці образотворчого мистецтва ви малювали родинні дерева. Частини цих дерев уособлюють вічний зв'язок трьох поколінь : НАВ – минуле, корені, традиції, пращури,  ЯВ – теперішнє, сьогоденне життя, поступки людини, її життєвий шлях, ПРАВ – майбутнє, надію і сподівання, віру в Бога і свій народ. Тож нехай родинне дерево кожного з вас цвіте, не в’яне і дарує щедрі плоди щасті і любові!

Фінальний вірш.

Земле рідна, моя Батьківщино!

Як  добро все твоє передати,

Бо навіки болгарську дитину

Ти прийняла , мов рідная мати.

Дала сіяти хліб життєдайний,

Дала спраглим напитись водиці,

Щоб сплелися в вінку величальнім

Дві країни мов рідні сестриці.

Я болгарську троянду вплітаю,

Додаю колосок український,

Я тобі величальну співаю,

Краю рідний, народу колиска.

І хоч десь , де Балканські  світанки,

Проживає  велика родина,
Я ніколи не зраджу Вільшанку

Мою справжню малу Батьківщину!

Вчитель.  Запрошуємо  сплести символічну косу з стрічок кольорів прапорів України і Болгарії, як символ єдності, нерозривної міці двох народів.  Адже у нас у сіх одна спільні Батьківщина  - це той край де  ми живемо. Закінчити сказане я хочу словами педагога В.О. Сухомлинського (читає епіграф).

Під урочисту мелодію хлопчик,  дівчинка, дорослі «сплітають» косу, квітчають її колосками і трояндами.

Вчитель. На цьому наша виховна година закінчена. Дякую нашим членам родин, гостям,  учням. До нових зустрічей!      

ПОРАДНИЧОК КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

1.    Виховувати в учнів любов до свого народу, його мови, традицій, народних ремесел.

    2.    Виховувати любов до праці, почуття дбайливого господаря своєї школи, бережливе ставлення до шкільного та класного майна.

    3.    Вчити дітей вчитись, виховувати почуття відповідальності за доручену справу.

  4.    Виховувати бережливе ставлення до природи, дати елементарні знання з екології.

     5.    Виховувати дітей на принципах християнської моралі.

   6.    Здійснювати правове виховання дітей, ознайомлювати з правовою відповідальністю, окремими статтями Кримінального Кодексу України.

   7.    Привчати дітей до систематичного читання періодичної преси, перегляду телепередач з наступним обговоренням цих матеріалів на інформаційно-пізнавальних виховних годинах.

   8.    Зміцнювати здоров’я дітей, спонукати їх до сумлінного ставлення до уроків фізкультури, відвідування спортивних секцій, ранкової фізкультури.

   9.    З метою вивчення природи рідного краю організовувати екскурсії, походи, прокладати «екологічні стежки».

10.    Виховувати повагу до батьків, вчителів, старших. 

           ЗОЛОТІ ЗАПОВІДІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

1.    Учитель має бути особистістю, привабливою для дітей.

 2.    Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний та відвертий.

 3.    Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.

 4.    Учитель має бути веселим, жартівливим.

 5.    Учитель повинен раціонально використовувати свій час.

 6.    Учитель має бути доброзичливим.

 7.    Учитель має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.

 8.    Гасло вчителя: «Пізнай самого себе і допоможи у цьому своїм учням».

 9.    Учитель повинен вміти реалізувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати.

 10.  Класний керівник має створити учнівський колектив, у якому панують доброзичливі стосунки.

 11. Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.

 12.  Учителеві слід любити й захищати дитину, поважати її почуття.

 13.   Учителеві необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

(ЗІ «100 ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ» В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО)

 1.    Ми маємо справу з найскладнішим,неоціненним, найдорожчим, що є в житті, - з людиною. Місія школи – боротися за Людину.

2.    Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, почуття, воля, самосвідомість.

3.    Виховувати Людину – це, передусім, знати її душу, бачити та відчувати її індивідуальний світ. Справжнє виховання – це самовиховання.

4.    Немає в дитини нічого такого, що вимагало б від педагога жорстокості. Не давайте прорости в своїй душі насінню зневіри в людину.

5.    Немає єдиних для всіх школярів передумов успіхів у навчанні: для одного високий рівень, для іншого й середній рівень – велике досягнення.

6.    Успіх у навчанні – це стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку і цей вогник.

7.    Слово – могутній борець за людську душу. Створюйте інтелектуальний фон для запам’ятовування, заучування, збереження в пам’яті програмового матеріалу. Навчіть дитину активно, пристрасно ставитися до Слова.

8.    Спонукайте учнів до читання – найважливішого рятівного засобу для успішного навчання. Перше захоплення – це має бути захоплення книжкою. Жодне захоплення не принесе користі, якщо воно не зачіпає думки, душі, серця.  

9.    Доброзичливість, розумна доброта – ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу

10.  Уміння володіти собою, тримати себе в руках – одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх діяльності педагога, і його здоров’я.