Класний керівник року(шкільний етап)

Мітинг-реквієм,

приурочений пам’яті Героїв Небесній Сотні

20 лютого 2018 року

Ведуча. 20 лютого оголошено днем скорботи за загиблими в сутичках під час подій на Майдані Незалежності 2014 року.

        Сьогодні ми віддаємо скорботну шану трагічним подіям в історії незалежності України, які сталися в Києві 18-20 лютого 2014 року. Тоді під час сутичок загинули 73 мирні жителі та 11 силовиків. Будинок профспілок на Майдані згорів ущент, у Києві в ці дні зупинився рух метро. 18 лютого з боку вулиці Інститутської "Беркут" і міліція повністю оточили урядовий квартал в Києві. За кордоном натягнули колючий дріт. Міліція практично впритул кидала гранати, до яких були прив'язані гвинти. "Швидкі" відмовлялися вивозити поранених. СБУ розіслала держустановам Печерського та Шевченківського районів розпорядження зачистити все до 16:00. Усі гілки київського метрополітену закрили нібито у зв'язку з загрозою теракту. В цей час спікер Володимир Рибак запевняє в Раді, що президент Віктор Янукович не буде вводити надзвичайний стан. Самооборона Майдану готова до штурму силовиків. На тлі цих подій силовики почали штурмувати Український дім. Всі, хто встигають, біжать у бік Михайлівської площі. Хто потрапляє в руки силовиків, зазнає жорстокого побиття. Чути постріли. У центр Києва вже рухаються два БТРи. Зокрема, техніка була помічена на вулиці Кіквідзе. БТР рухався по Кіквідзе в бік центру. Близько 20.00 силовики попросили жінок і дітей залишити Майдан у зв'язку із "проведенням антитерористичної операції", і почався ще один штурм, але вже за допомогою бронетехніки - БТР врізався в барикаду, і за ним на штурм пішли "беркутівці" і бійці Внутрішніх військ. Майдан Незалежності з боку Інститутської повністю охоплений вогнем, весь час чути дуже сильні приголомшливі вибухи, протестувальники запускають салюти. Безперервно приїжджають і виїжджають "швидкі". Протестувальники запускають салюти проти силовиків. Почалася пожежа в Будинку профспілок, але міліція навіть не намагалася його ліквідувати. Активісти своїми силами витягали людей з вогню. Зайнявся Будинок профспілок. Близько опівночі на Майдані Незалежності, в районі Михайлівської та Софіївської площ відключили електрику. Керівник медичної служби Майдану Олег Мусій заявив, що кількість жертв сутичок зросла до 20 загиблих. По Західній Україні в ніч на 19 лютого та протягом дня покотилася хвиля захоплень активістами будівель держустанов. В цей день СБУ оголосила про початок в Україні масштабної антитерористичної операції. «Події останніх діб в Україні свідчать про наростання ескалації силових протистоянь і масове застосування зброї з боку екстремістськи налаштованих угруповань», - заявили у відомстві. В цей час активісти Євромайдану в Києві захопили будівлі Головпоштамту, консерваторії і Держкомтелерадіо. Самооборона Майдану повернулася в звільнену раніше будівлю КМДА й почала облаштовувати в ній пункт обігріву і відпочинку. У Трапезній церкві Михайлівського собору розгорнули резервний госпіталь. Влада, як і обіцяла, обмежила доступ в Київ: в'їзди в місто закриті, потрапити в столицю було можливо всього декількома дорогами. Геннадій Москаль заявив, що силовики під час подій у Києві використовували проти протестувальників гранати, закуплені в Росії, які використовуються при антитерористичних операціях.

       Сьогодні ми зібралися тут, біля пам’ятника молодим героям України, щоб сказати: «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Плекайте в душах  любов до своєї святої землі, щоб не гнулась вона під чужими ворожими ногами!». Ці слова стали останньою думкою, останнім ударом серця, останнім подихом для тих, кого народ назвав Небесною Сотнею. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів. Кожен з них планував довго жити, проте без вагань став під кулю .

Сьогодні бачив – цілувались голуби…
Світило сонце і сміялись діти,
По вулицях несли з Героями гроби,
Лунало «Слава!» й похилились квіти…
      Ридали посивіли Матері
      З обличчями чорнішими від ночі…
      За ЩО?! Стріляли рано-на зорі
      В невинні Душі, в чисті світлі Очі?
Свічки горіли – небо у імлі…
І пташка десь сльозилася самотня…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ на землі!
СМЕРТЬ ВОРОГАМ! І, ЧЕСТЬ!-НЕБЕСНІЙ СОТНІ!
Вшануймо пам’ять загиблих за волю і незалежність Героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання

                                                        Хвилина мовчання

А сотню вже зустріли небеса..
            Летіли легко, хоч Майдан ридав…
            І з кров´ю перемішана сльоза….
            А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
             І рани їхні вже не їм болять..
             Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
             Як крила ангела, злітаючи назад,
             Небесна сотня в вирій полетіла…                                                                

Ведуча  Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. У жалобі схилимо голови. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію «Пливе кача» запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки і ставлять до пам’ятника )

Запрошуємо всіх присутніх покласти квіти до пам’ятного знаку молодим героям.

Ведуча.  Мітинг-реквієм, приурочений пам’яті Героїв Небесній Сотні ,оголошую закритим . А ми вам бажаємо всім світлих днів і мирного неба. Дякуємо за увагу!

Лінійка до 29-ї річниці виведення військ з Республіки Афганістан

Сценарій

ТЕМАТИЧНОЇ ЛІНІЙКИ

«Афганістан болить в моїй душі»

15 лютого 2018 року

Мета. Розширити знання дітей про історичні події афганської війни; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули в Афганістані.

Хід свята

Вчитель. Шановні гості, діти! Сьо­годнішнє свято я хочу розпочати такими словами.Чи треба взагалі згадувати про війну!

Деякі кажуть, що не треба. Я думаю, що треба. Треба до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!».

У цей день перестаньмо згадувати про війну, яку ми тоді назвемо останньою не тільки тому, що хочеться назвати її так, але й тому, що будемо пе­реконані в цьому.

Сьогодні ми зібралися на свято пам'яті, присвя­чене воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в аф­ганській війні.

На нашому святі присутні воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій в Афганістані.

Вчитель історії. 15 лютого минає 29 років із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна наза­вжди залишиться болем у серці нашого народу.

25 грудня 1979 року Радянські війсь­ка були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Для тисяч радянсь­ких солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася були віддати найдорожче - життя.

Багатьом із них ніколи вже не повер­нутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований розле­титься в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри. У афганській війні загинуло майже 15 тис. осіб. 290 воїнів пропали без вісті. Жорстока, кривава війна в Аф­ганістані. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім сер­цем прийняли її біль, як свій, і до останнього по­диху захищали інтереси її багатостраждального народ.

1-й учень.

Старенька мати йде до свого сина,

 Гранітні плити плачуть під ногами,

 Стукоче серце в грудях, ниє спина:

Синочку, рідний, йди в обійми мами

2-й учень.

Тече сльоза і падає на плечі.

Із стелі очі дивляться хлоп'ячі.

їм тільки жити, жити і творити,

Вони ж навіки залишаються дитячі.

 3-й учень.

Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

 4-й учень.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

 5-й учень.

Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні.

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

6-й учень.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

І поцілую в сивеє чоло:

О, синку рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б мені тоді було!

7-й учень.

Стоїть старенька мати на могилі,

 І навіть квіти плачуть мовчазні.

Від сина погляд відвести не в силі,

Прийшов синок додому у броні. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз пе­ред очима постають жахливі картини боїв, облич­чя товаришів, які загинули, а ночами сняться кош­марні сни.

Вчитель. Повідайте, повідайте синам,

Повідайте всім дітям, ветерани,

Які шляхи пройти судилось вам

Крізь полум’я  Гардеса й Кандагара.

(Слово надається учаснику війни в Афганістані).

Учитель. Афганська війна героїчна і трагічна не тільки із-за обелісків, вона тривала вдвічі довше ніж Велика Вітчизняна. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення. Нема такого комп'ютера, щоб водночас здобути всі уроки, політичні й військові, які необхідні для до суспільства. Тому, нехай пам'ять прокручує: було? як було? і чи так це було?Закінчилась  війна.   Багато  молодих  воїнів-інтернаціоналістів  були  нагороджені орденами  і  медалями,  але найвищою нагородою тих,   хто  уцілів -  є   життя,   а  для   загиблих  - пам'ять.Летять, відлітають у вічність роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній нам'яті імена воїнів-афганців.Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю тих,  хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання.

Пекуча й терпка, як сльоза.

Хвилина мовчання -у ній наша любов і горе

Як подвиг полеглих,

Священна хвилина мовчання.

Прошу всіх присутніх вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Вчитель. Слухайте! Дивіться! Запам’ятовуйте. Поруч із нами воїни-інтернаціоналісти, батьки рідні воїнів, які загинули в Афганістані. Сього ми висловлюємо їм вдячність і даруємо квіти.

Нашим гостям і всім присутнім у бажаємо  здоров'я,   щастя,   миру,  душевного кою,   злагоди,  добробуту  у   великому домі, зветься - Україна.